| Chapter 10 |
1 | ¶ Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає.
|
2 | Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів.
|
3 | Але в них спомин про гріхи буває щороку,
|
4 | бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!
|
5 | Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував.
|
6 | Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.
|
7 | ¶ Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!
|
8 | Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав.
|
9 | Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.
|
10 | У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз.
|
11 | І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів.
|
12 | А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів,
|
13 | далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг.
|
14 | Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується.
|
15 | Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:
|
16 | Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.
|
17 | А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!
|
18 | А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи.
|
19 | ¶ Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою,
|
20 | новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,
|
21 | маємо й Великого Священика над домом Божим,
|
22 | то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!
|
23 | Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.
|
24 | І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків.
|
25 | Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.
|
26 | Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви,
|
27 | а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників.
|
28 | Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,
|
29 | скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!
|
30 | Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого!
|
31 | Страшна річ упасти в руки Бога Живого!
|
32 | Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань.
|
33 | Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так.
|
34 | Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще.
|
35 | Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона.
|
36 | Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.
|
37 | Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде!
|
38 | А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає.
|
39 | Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі.
|