Ukrainian Bible

Luke 21

Luke

Return to Index

Chapter 22

1

 ¶ Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься. 


2

 А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу... 


3

 Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох. 


4

 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його. 


5

 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків. 


6

 І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу... 


7

 ¶ І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало. 


8

 І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми. 


9

 А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували? 


10

 А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде. 


11

 І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху? 


12

 І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте. 


13

 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху. 


14

 А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним. 


15

 І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму. 


16

 Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона. 


17

 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою. 


18

 Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде. 


19

 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене! 


20

 По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається. 


21

 ¶ Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника. 


22

 Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає! 


23

 А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити? 


24

 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого. 


25

 Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться. 


26

 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець. 


27

 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець. 


28

 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх, 


29

 і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів, 


30

 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих. 


31

 І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю. 


32

 Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою! 


33

 А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть! 


34

 Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене... 


35

 І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого. 


36

 А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча. 


37

 Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується. 


38

 І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить! 


39

 ¶ І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його. 


40

 А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу. 


41

 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився, 


42

 благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!... 


43

 І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили. 


44

 А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю... 


45

 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби... 


46

 І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу! 


47

 ¶ І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він! 


48

 Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського? 


49

 А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити? 


50

 І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому. 


51

 Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його. 


52

 А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями... 


53

 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви... 


54

 ¶ А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома. 


55

 Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними. 


56

 А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним! 


57

 І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його! 


58

 Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!... 


59

 І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин. 


60

 А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав. 


61

 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. 


62

 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав! 


63

 ¶ А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били. 


64

 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе? 


65

 І багато інших богозневаг говорили на Нього вони... 


66

 А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій, 


67

 і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви. 


68

 А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді. 


69

 Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої! 


70

 Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я... 


71

 А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст! 


Luke 23

 

 

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: