| Chapter 4 |
1 | ¶ А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йордану, і Дух на пустиню Його попровадив.
|
2 | Сорок день там диявол Його спокушав, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчились вони, то вкінці зголоднів.
|
3 | І диявол до Нього сказав: Якщо Ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб хлібом він став!
|
4 | А Ісус відповів йому: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим!
|
5 | І він вивів Його на гору високу, і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі.
|
6 | І диявол сказав Йому: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її.
|
7 | Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє!
|
8 | І промовив Ісус йому в відповідь: Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!
|
9 | І повів Його в Єрусалим, і на наріжнику храму поставив, та й каже Йому: Як Ти Син Божий, кинься звідси додолу!
|
10 | Бо написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, щоб Тебе берегли!
|
11 | і: Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!
|
12 | А Ісус відказав йому в відповідь: Сказано: Не спокушай Господа Бога свого!
|
13 | І диявол, скінчивши все цеє спокушування, відійшов від Нього до часу.
|
14 | ¶ А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї, і чутка про Нього рознеслась по всій тій країні.
|
15 | І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його славили.
|
16 | І прибув Він до Назарету, де був вихований. І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати.
|
17 | І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано:
|
18 | На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених,
|
19 | щоб проповідувати рік Господнього змилування.
|
20 | І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього.
|
21 | І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!
|
22 | І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його. І казали вони: Чи ж то Він не син Йосипів?
|
23 | Він же промовив до них: Ви Мені конче скажете приказку: Лікарю, уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчизні Своїй, що сталося чули ми у Капернаумі.
|
24 | І сказав Він: Поправді кажу вам: Жаден пророк не буває приємний у вітчизні своїй.
|
25 | Та правдиво кажу вам: Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі,
|
26 | а Ілля не до жадної з них не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську до овдовілої жінки.
|
27 | І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі, але жаден із них не очистився, крім Неємана сиріянина.
|
28 | І всі в синагозі, почувши оце, переповнились гнівом.
|
29 | І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його...
|
30 | Але Він перейшов серед них, і віддалився.
|
31 | ¶ І прийшов Він у Капернаум, галілейське місто, і там їх навчав по суботах.
|
32 | І дивувались науці Його, бо слово Його було владне.
|
33 | І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого демона, і він закричав гучним голосом:
|
34 | Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий...
|
35 | А Ісус заборонив йому, кажучи: Замовчи, і вийди з нього! І, кинувши демон того насередину, вийшов із нього, нічого йому не пошкодивши.
|
36 | І всіх жах обгорнув, і питали вони один одного, кажучи: Що то за наука, що духам нечистим наказує з владою й силою, і виходять вони?...
|
37 | І неслася чутка про Нього по всіх місцях краю.
|
38 | А як вийшов Він із синагоги, увійшов у дім Симона. Теща ж Симонова в великій гарячці лежала. І просили за неї Його.
|
39 | І, ставши над нею, Він заборонив тій гарячці, і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуговувала.
|
40 | Коли ж сонце заходило, то всі, хто мав яких хворих на різні недуги, до Нього приводили їх. Він же клав Свої руки на кожного з них, та їх уздоровляв.
|
41 | Із багатьох же виходили й демони, кричачи та говорячи: Ти Син Божий! Та Він їм забороняв, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він.
|
42 | Коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця. А люди шукали Його. І прийшовши до Нього, Його затримували, щоб від них не відходив.
|
43 | Він же промовив до них: І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже Царство, бо на те Мене послано.
|
44 | І Він проповідував по синагогах Галілеї.
|