| Chapter 11 |
1 | ¶ І коли вони наблизились до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх,
|
2 | і каже до них: Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви знайдете зараз прив'язане осля, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
|
3 | Коли ж скаже хто вам: Що це ви робите? відкажіть: Господь потребує його, і відішле його сюди зараз.
|
4 | І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив'язане коло воріт ізнадвору було при дорозі, і відв'язали його.
|
5 | А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: Що ви робите? Пощо осля ви відв'язуєте?
|
6 | Вони ж їм відказали, як звелів їм Ісус, і відпущено їх.
|
7 | І вони привели до Ісуса осля, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього.
|
8 | Багато ж народу стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зелень, натяту в полях.
|
9 | А ті, що йшли перед Ним і позаду, викрикували: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я!
|
10 | Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Осанна на висоті!
|
11 | Потому ввійшов Він до Єрусалиму, і в храм. А оглянувши все, як година вже пізня була, Він пішов у Віфанію з Дванадцятьма.
|
12 | ¶ А назавтра, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів був.
|
13 | І, побачивши здалека фіґове дерево, вкрите листями, Він підійшов, чи не знайде на ньому чого. І, прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя самого, не пора бо на фіґи була.
|
14 | І озвався Ісус і промовив до нього: Щоб більше ніхто твого плоду не з'їв аж повіки! А учні Його все те чули.
|
15 | І прийшли вони в Єрусалим. А як Він у храм увійшов, то став виганяти продавців і покупців у храмі, і поперевертав столи грошомінам та ослони продавцям голубів.
|
16 | І Він не дозволяв, щоб хто річ яку носив через храм.
|
17 | І Він їх навчав і казав їм: Хіба не написано: Дім Мій буде домом молитви в народів усіх, ви ж із нього зробили печеру розбійників!
|
18 | І почули це первосвященики й книжники, і шукали, як Його погубити, бо боялись Його, увесь бо народ дивувався науці Його.
|
19 | А як пізно ставало, вони поза місто виходили.
|
20 | А проходячи вранці, побачили фіґове дерево, усохле від кореня.
|
21 | І, згадавши Петро, говорить Йому: Учителю, глянь фіґове дерево, що прокляв Ти, усохло!
|
22 | А Ісус їм у відповідь каже: Майте віру Божу!
|
23 | Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: Порушся та й кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому!
|
24 | Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, і сповниться вам.
|
25 | І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші.
|
26 | Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших.
|
27 | ¶ І знову прийшли вони в Єрусалим. Коли ж Він у храмі ходив, поприходили первосвященики й книжники, і старшини до Нього,
|
28 | і сказали Йому: Якою Ти владою все оце чиниш? І хто Тобі владу цю дав, щоб Ти це робив?
|
29 | А Ісус відказав їм: Запитаю й Я вас одне слово, і відповідайте Мені, то й Я відкажу вам, якою Я владою це все чиню.
|
30 | Іванове хрищення з неба було, чи від людей? Відповідайте Мені!
|
31 | Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?
|
32 | А як скажемо: Від людей, то боялись народу, бо всі вважали, що Іван був поправді пророк.
|
33 | І сказали Ісусові в відповідь: Не знаємо... А Ісус їм відказує: То й Я не скажу вам, якою Я владою це все чиню.
|