| Chapter 29 |
1 | ¶ І Йов далі вів мову свою та й сказав:
|
2 | О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,
|
3 | коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,
|
4 | як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,
|
5 | коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,
|
6 | коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...
|
7 | ¶ Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,
|
8 | як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,
|
9 | зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,
|
10 | ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...
|
11 | Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,
|
12 | бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.
|
13 | Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!
|
14 | Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.
|
15 | Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.
|
16 | Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.
|
17 | Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.
|
18 | ¶ І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:
|
19 | для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...
|
20 | Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.
|
21 | Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.
|
22 | По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.
|
23 | І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...
|
24 | Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.
|
25 | Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!
|